Сторітелінг: створюємо історії, що захоплюють

    Дітям подобається слухати цікаві захоплюючі історії – і не дивно, адже люди полюбили їх дуже давно – ще тоді, коли мало хто був писемним, не було книг, Інтернету та інших популярних сьогодні джерел інформації. Разом з тим, сучасні учні губляться в потоці інформації, їм буває складно запам’ятати великі обсяги нецікавих фактів, і, як наслідок, втрачається інтерес до навчання. Саме тому в педагогіці набуває популярності метод сторітелінгу, при якому пояснення нової інформації, необхідної для запам’ятовування, відбувається за допомогою захоплюючих емоційних історій. Як використати сторітелінг на уроці?Сторітелінг (storytelling) – це мистецтво розповідати історії з метою навчання, керування шляхом донесення змісту повідомлення за допомогою спеціальної методики.Яким буває сторітелінг?Розповідати захоплюючі історії може вчитель (наприклад, на початку вивчення теми – для того, аби вмотивувати учнів чи допомогти запам’ятати складну інформацію). Учні його пасивно слухають, а тому такий сторітелінг називають пасивним. Активний сторітелінг – це самостійне розповідання історій учнями, яке вчитель може практикувати або впродовж вивчення теми або наприкінці її, аби закріпити набуті знання.З чого почати?Для того, щоб створити історію, яка захоплюватиме учнів, перш за все необхідно придумати цікавий сюжет, вигадати героя (їв), додати цікаві події, які підведуть до потрібних висновків. Алгоритм створення історій для сторітелінгу виглядає так:

1. Визначитись з темою та метою уроку (Увага! Не до кожного уроку можна створити таку історію, і багато в чому саме тема впливає на вибір сюжету!)

1. Розробка детального сюжету та основних подій оповіді.

1. Вибір головного героя – вибір імені, характеру, зовнішнього вигляду тощо.

1. Вигадування інтриги (це ключовий момент в історіях для сторітелінгу!). На цьому етапі вже можна складати перший варіант історії.

1. Перегляд готової історії та додавання метафор.

Інколи вчителі вигадують такі історії від початку й до кінця, інколи засновуються на реальних подіях, що дуже часто ще більше зацікавлює учнів.Яким може бути сюжет сторітелінгу?Пропонуємо вашій увазі п’ять найбільш популярних сюжетів історій для сторітелінгу, які можна використовувати, змінюючи основну лінію згідно з вашими потребами:

• Перемога над монстром. Сюжет: головний герой – ціль – зустріч з дуже сильним монстром – боротьба та перемога – досягнення цілі. Використовується для додаткової мотивації для навчання (в початкових класах).

• Перемога (класичний). Сюжет: головний герой – ціль – перепони на шляху до цілі – подолання проблеми – результат. Цей сюжет можна використати для мотивації, пояснення процесів або явищ, вибору способів вирішення певних проблем чи задач.

• Попелюшка. Сюжет: головний герой – незвична ситуація – поява проблем (або ворогів) – втручання чарівного помічника – щасливе вирішення ситуації. Такий сюжет підійде для мотиваційних промов, пояснення або порівняння процесів та явищ, опису еволюційних змін, вибору варіанту розв’язання проблем та задач.

• День бабака. Сюжет: головний герой – ціль – дії героя та повернення до початкової точки – вибір правильної стратегії дій – досягнення мети. Вчителі використовують такий сюжет тоді, коли потрібно провести роботу над помилками.

• Квест. Сюжет: головний герой – ціль – зміна кількох локацій та вирішення в кожній з них певних задач – почергове досягнення міні-результатів – тріумф. Цей сюжет доцільно використати там, де необхідне моделювання проблемних ситуацій, розв’язання аналітичних задач, закріплення набутих навичок та вмінь.

Та це далеко не всі можливі сюжети для сторітелінгу на уроці, і далі ми розповідатимемо про те, як можна використати цей прийом на різних предметах та з використанням комп’ютера.

Пропоную свою історію сторітелінгу.

Історія виникнення книги

   В одній книжковій шафі жив маленький допитливий Гном. Йому було все цікаво.

Він прогулювався книжковими полицями і щоразу стиха заглядав то в одну, то в іншу книгу. Найбільше йому подобалися книги з яскравими та цікавими малюнками..

   Одного разу, мандруючи, він натрапив на книгу, в якій було намальовано стіну печери та якісь надписи на ній та фігури тварин, а під малюнком  надпис «Перші згадки про книгу».

 Гномові стало цікаво. Як перші книги? А хіба вони не були такими одразу, як зараз, красивими, яскравими?

З такими думками маленький поринув у сон, який був сповнений цікавими пригодами та знахідками.

  «Книжковий гном» (ми можемо так його називати) опинився біля стіни печери, яку він бачив у книзі, познайомився з первісними людьми, побував з ними на полюванні.

  Друга його зупинка у Месопотамії, тут він мало не потрапив під віз, який перевозив глиняні таблички з написами. На них писали кістяними палочками по сирій глині, потім сушили на сонці або обпалювали, а недописаний матеріал зберігали у мокрій ганчірці. «Але це ж не зручно! Вони важкі і можуть з часом зіпсуватися!» - подумав наш мандрівник. Та вирушив далі у невідомість

  І ось він уже на території Древнього Єгипту, на березі річки Ніл, де єгиптяни винайшли більш зручний писемний матеріал – папірус. З болотяної рослини вони робили тонкий, тендітний світло – коричневий матеріал, який звертали в трубочку – «сувої», та зберігали у шкіряних футлярах.

«Але ж теперішні книги не зберігаються в трубочках!» - подумав Гном – «Помандрую я далі».

  Подорожуючи з одного міста  до іншого, він зупинився у місті Пергамі, що в Малій Азії. Його увагу привернуло те, що місцеві жителі ведуть на бійню дуже велику кількість молодих телят.

 Він запитав:

-         А навіщо ви їх вбиваєте?

-          З їхньої шкури ми будемо виготовляти пергамент. – відповів азієць

-         А що це таке – «пергамент»?

-         Це матеріал на якому ми пишемо.

Гномові стало шкода телят: «Не вже ніхто не винайшов більш ефективнішого методу виготовлення книг». З такою думкою він помандрував далі.

  Його мандрівка була цікавою, веселою, сповненою нових знайомств. Так поступово Гном дійшов до кордонів Китаю. Познайомився з місцевим жителями, які розповіли йому, що в них виготовляють книги з ганчір’я, з кори бамбука і називають вони його – папір, який поступово витіснив пергамент.

 Він дізнався, що створювати книги було важко. Букву за буквою, стрічку за стрічкою виводив писар. Книгу «одягали» в перепльот, прикрашений сріблом, золотом і дорогоцінним камінням. Одна книга виготовлялася дуже довго і коштувала дорого.

 Мандрівка добігла кінця.

Настав ранок. Наш Книжковий мандрівник прокинувся і збагнув неоціненну велич книги, він зрозумів, що її потрібно берегти, адже Книга – це неповторний життєдайний мед з якого людина черпає свої знання!